Заочний розгляд справи у цивільному процесі передбачався як один із найбільш ефективних засобів боротьби із зловживаннями з боку відповідачів їх процесуальними правами у цивільному процесі.
Саме тому хотілося б детальніше розкрити особливості цього правового інституту.

До прийняття нового Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПКУ) найпоширенішою причиною судової тяганини під час розгляду цивільних справ була неявка відповідача до суду з тих чи інших причин. Прагнучи змінити цю тенденцію, автори законопроекту ЦПКУ зробили спробу процесуального новаторства, передбачивши можливість розглядати справи у заочному порядку. Як і будь-яке новаторство, заочний розгляд має й іншу, негативну, сторону, яка зачіпає права як позивачів, так і відповідачів. Про те, що проблема незнання особливостей заочного судового розгляду існує, свідчить величезна кількість ухвал апеляційних судів про залишення апеляційних скарг без розгляду у зв’язку з порушенням порядку перегляду заочних судових рішень.

Сукупність всіх процесуальних проблем, пов’язаних з винесенням, набуттям чинності та оскарженням заочного рішення, не може залишити нас байдужими та примушує поділитися з юридичною громадськістю своїми міркуваннями із цього приводу.

Заочний розгляд справ

Статтею 224 ЦПКУ визначено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у разі неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Як убачається з положень цієї норми, обов’язковою умовою заочного розгляду справи є належне повідомлення відповідача про розгляд справи, його неявка і неповідомлення причин такої неявки, а також визнання судом причин неявки неповажними у разі повідомлення суду про них в судове засідання. При цьому суд враховує думку позивача про можливість розглянути справу в порядку заочного провадження, і лише за наявності згоди позивача виносить відповідну постанову.

Також слід звернути увагу на те, що якщо в справі є кілька відповідачів, то заочний розгляд такої справи можливий лише за відсутності ВСІХ відповідачів.

Обґрунтовуючи необхідність заочного розгляду справи, Голосіївський районний суд м. Києва в справі 2-1125/16.2008 р. зазначає, що відповідач до судового засідання не з’явився, як і до попереднього судового засідання, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відстрочення розгляду справи суду не надавав. Що свідчить про байдужість або бажання відповідача уникнути відповідальності.

Згідно зі ст. 225 ЦПКУ за результатами заочного розгляду справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими главою 8.

Відповідно до ст. 227 того ж Кодексу відповідачам, які не з’явилися до судового засідання, надсилається копія заочного рішення рекомендованим листом з повідомленням не пізніш як за п’ять днів з дня його оголошення.

Перегляд заочного рішення

Слід звернути увагу, що перегляд заочного рішення здійснюється в особливому порядку. Відповідач спочатку повинен подати заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанції, який його прийняв, і лише потім подавати апеляційну скаргу на зазначене рішення, інакше апеляційна скарга буде повернута судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 228 ЦПКУ заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ст. 230 цього Кодексу, прийнявши належним чином оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає його копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.

Виходячи з норм ст. 231 ЦПКУ, уточнимо, що заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні. Неявка осіб, повідомлених належним чином про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю постановою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому зазначеним Кодексом. В цьому випадку строк, протягом якого розглядалася заява, не включається у строк, відведений на апеляційне оскарження рішення. Іншими словами, виключно у разі, коли заява про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення, у відповідача з’являється право на подання апеляційної скарги на таке рішення. Прикладів порушення зазначеної норми можна навести дуже багато. Зупинимося лише на кількох.

Відповідно до постанови судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 20.02.09 р. у справі № 22-2717/2009 р. «... відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав заяву про відновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, які не можуть бути прийняті до розгляду з наступних підстав.

Згідно зі ст. 228 ЦПКУ заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ЦПКУ в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду у загальному порядку.

Право оскарження заочного рішення у загальному порядку надане лише позивачеві згідно з ч. 2 ст. 232 ЦПКУ.

Відповідач у загальному порядку може оскаржити заочне рішення лише у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та повторне заочне рішення згідно з ч. 4 ст. 231 ЦПКУ та ч. 3 ст. 232 ЦПКУ.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач надіслав апеляційну скаргу в загальному порядку, заяву про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не подавав.

За обставин, коли відповідачами порушено процесуальний порядок оскарження заочного рішення, заява про відновлення строку і апеляційна скарга підлягають поверненню.

Повернення зазначених документів не позбавляє відповідача права подати заяву про відновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції...».

В постанові судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 06.03.08 р. у справі № 22- 3976/2008 зазначено, що «...заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.08 р. позов задоволено частково. Представник відповідача оскаржив рішення суду в апеляційному порядку.

Згідно зі ст. 228 ЦПКУ заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПКУ у разі залишення вказаної заяви без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що заява про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.08 р. була залишена без задоволення.

Також із ч. 3 ст. 232 ЦПКУ вбачається, що відповідач може оскаржити в загальному порядку без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення лише повторне заочне рішення.

За таких обставин у прийнятті апеляційної скарги Особи 1, яка діє за дорученням в інтересах Особи 2, слід відмовити...».

Тому дотримання порядку перегляду та апеляційного оскарження заочного рішення є дуже важливим для належного захисту прав та інтересів відповідачів. Адже якщо відповідач подасть апеляційну скаргу, це не зупинить перебіг строку подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки в цьому випадку допущено порушення порядку перегляду рішення. Після прийняття апеляційним судом ухвали про відмову в прийнятті апеляційної скарги, строк по-дання заяви про перегляд заочного рішення буде пропущено і необхідно буде його відновлювати. При цьому не варто забувати про ризик невідновлення пропущеного строку судом, оскільки «поважність» причин пропуску строку подання заяви про перегляд судового рішення оцінюється суддею суб’єктивно.

Що стосується підстав перегляду заочного рішення, зазначимо таке: згідно з ч. 1 ст. 232 ЦПКУ заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Слід звернути увагу на те, що ВСУ було розроблено законопроект «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» (щодо удосконалення порядку заочного розгляду справ) у редакції від 29.03.08 р. Пунктом 6 цього законопроекту в ч. 1 ст. 232 слова «і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи» пропонується виключити.

На наш погляд, таку пропозицію не можна назвати вдалою. Вважаємо, що правова конструкція, яка існує на сьогодні, цілком обґрунтована з таких міркувань. Скасування судом обґрунтованого рішення лише через неявку відповідача в судове засідання при тому, що його явка на процес та наявні заперечення щодо обставин заявленого позову не могли істотно змінити результат справи, нівелювало б механізм прискорення строків розгляду справ за участі не завжди добросовісних відповідачів. Не секрет, що дуже часто причини неявки до суду відповідачем вигадуються вже після прийняття судом відповідного рішення, тоді як відстрочення захисту прав та законних інтересів позивача іноді буває питанням життя і смерті!

В ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 02.10.09 р. у справі № 2п-117/09, зазначено, що «...заочним рішенням Голосіївського районного суду від 29.07.09 р. позовні вимоги Особи 1 про стягнення коштів за депозитним договором задоволено.

Представник відповідача ТОВ КБ «Арма» звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що суд, приймаючи заочне рішення за їх відсутності, не дослідив усіх обставин справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Просив переглянути заочне рішення та призначити справу до судового розгляду.

У судовому засіданні встановлено, що 15.05.09 р. до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Особи 1 до ТОВ Комерційний банк «Арма» про стягнення коштів за депозитним договором.

29.07.09 р. Голосіївським районним судом м. Києва у цій справі було постановлено заочне рішення на підставі наявних матеріалів у справі, яким позовні вимоги Особи 1 задоволено.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 231 ЦПКУ суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Згідно зі ст. 232 ЦПКУ заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання і не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що є всі підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку...».

Наведений вище приклад ухвали суду є цілком показовим зразком того, як не варто суду застосовувати норми процесуального закону. В ухвалі обов’язково зазначається і причина неявки відповідача до судового засідання, і вказуються доводи на користь того, що такі причини визнаються судом обґрунтованими, а також описуються ті докази та доводи відповідача, які суд не досліджував під час розгляду справи, але які, на думку суду, мають істотне значення для справи.

Також, наприклад, можна навести ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Так, згідно з ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2-2614/08 від 02.10.09 р. зазначено, що «...заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.08 р. позовні вимоги задоволено. Відповідач - Особа 1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що заочна постанова винесена за його відсутності з порушенням матеріального і процесуального законодавства.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПКУ суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач – Особа 1 з 1995 р. був зареєстрований у гуртожитку № 16 по вул. Дубініна у м. Києві. З січня 2000 р. у гуртожитку не проживав, комунальні послуги не сплачував.

Відповідача неодноразово повідомляли належним чином про необхідність з’явитися в судове засідання, оскільки за місцем реєстрації Особи 1 вручити йому судову повістку було неможливо через його відсутність. У зв’язку з чим судом двічі було розміщено оголошення згідно зі ст. 74 ЦПКУ в засобах масової інформації, а саме: в газеті «Урядовий Кур’єр» про виклик до судового засідання відповідача, про час і місце розгляду справи. Проте відповідач до судового засідання не з’явився. Суд постановив проводити розгляд справи з ухваленням рішення суду на під-ставі наявних у справі доказів. Доказів, що підтверджують поважні причини неявки в судове засідання під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, відповідач - Особа 1 суду не надав. Крім того, відповідач під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які мали б істотне значення для вирішення справи.

За таких обставин суд не вбачає підстав для перегляду заочного рішення...».

Як випливає із зазначеної ухвали, суд залишив заяву про перегляд судового рішення без задоволення, оскільки відповідачем не було надано належних доказів «поважності» причин неявки в судове засідання, а також послався на відсутність будь-яких доказів, що мають істотне значення для справи та недосліджених судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Особливості оскарження заочного рішення

Слід звернути особливу увагу, що згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 232 ЦПКУ позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Іншими словами, заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до суду апеляційної інстанції лише позивачем. Відповідачу ж необхідно дотримуватися особливого порядку оскарження, який описаний вище (спочатку - подання заяви про перегляд заочного рішення, а потім апеляційна скарга). В той же час повторне заочне рішення може бути оскаржене і позивачем, і відповідачем безпосередньо до апеляційного суду.

У зв’язку з цим виникають певні проблеми застосування норм ЦПКУ, що пов’язані з порядком набуття чинності заочним рішенням. Так, за загальним правилом рішення суду (зокрема заочне) набуває чинності, якщо протягом 10 днів з моменту його проголошення не буде подана заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга, а також у разі якщо протягом 20 днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження не буде подана апеляційна скарга.

Чимало суддів вважають, що заочне рішення набуває чинності після спливу строку для подання заяви про його перегляд. При цьому якщо мати на увазі, що за відповідачем зберігається право оскарження заочного рішення протягом 10 днів з моменту вручення йому копії заочного рішення, то можна дійти висновку, що за логікою таких суддів за відсутності можливості вручити заочне рішення відповідачу (наприклад, якщо останній наполегливо відмовляється його отри-мувати або місце його проживання (знаходження) не встановлено), таке рішення ніколи не набуде чинності.

У зв’язку з цим вважаємо за доцільне для усунення зазначених непорозумінь ВСУ підготувати відповідне узагальнення практики або видати постанову Пленуму ВСУ, якою всі ці нюанси уточнити, щоб досягти однакового застосування одних і тих самих норм права всіма судами України.

Юлія КУРИЛО
Адвокат
партнер ЮФ «ЮСТ Україна»