ЮСТ УКРАЇНА

english version
русская версия
карта сайту
зворотний зв'язок
ПРО ФІРМУ ПОСЛУГИ ПАРТНЕРИ ЮРИСТИ КЛІЄНТИ НОВИНИ ПУБЛІКАЦІЇ ВАКАНСІЇ
Заснована у 2006 році

Україна, 01004, Київ
вул. Червоноармiйська, 9/2, офiс 7
тел.: + 38 (044) 289 3148
факс: + 38 (044) 492 0504

Донецький офiс
Україна, 83015, Донецьк
проспект Миру, 15, офiс 33
тел.: + 38 (062) 343 4084
факс: + 38 (062) 343 4083

 
Публікації
Порядок розрахунків при виході учасника з ТОВ

Досвід участі у корпоративних конфліктах, та вивчення судової практики, дозволяють зробити висновок, що найбільш проблематичним, та таким, що потребує детального вивчення є проблема правового регулювання порядку розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю та учасником такого Товариства під час виходу зі складу учасників. Актуальність цього питання пов’язана насамперед з тим, що на законодавчому рівні питання розрахунків з учасником, який виходить недостатньо врегульовано.

Перш за все необхідно розглянути норми чинного законодавства України, які регулюють вказане питання, а саме норми Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), Господарського кодексу України (далі – ГКУ), а також Закону України «Про господарські товариства» (далі – Закон).

Частина друга ст. 146 ЦКУ встановлює, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Тобто в даному випадку ЦКУ відсилає нас до положень статуту Товариства та спеціального закону, яким є Закон України «Про господарські товариства».

Частина перша ст. 54 Закону встановлює, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Як видно з наведеної норми спеціального закону порядок обчислення вартості частки у майні Товариством, належну до сплати учаснику, що виходить мають встановити саме учасники Товариства з обмеженою відповідальністю шляхом внесення відповідних приписів до Статуту Товариства.

Аналіз положень Статутів багатьох Товариств з обмеженою відповідальністю, що був здійснений працівниками Юридичної фірми «ЮСТ Україна», дозволяє зробити невтішний висновок, що затверджуючи статут, учасники Товариства не приділяють особливої уваги тим його приписам, що стосуються порядку розрахунку з учасниками Товариства, що виходять зі складу учасників Товариства. Отже, підходячи до часу коли потрібно вирішувати питання про здійснення розрахунків з учасником, що вийшов, учасники, що залишаються, роблять себе заручниками того розуміння порядку та «справедливості» вирішення цього питання, яка має відповідна судова інстанція на час вирішення судового спору, якщо він ініційований, зацікавленими особами.

Наведені нижче приклади обчислення вартості частки у майні Товариства, належної Учаснику що виходить, свідчать про неоднаковість підходу суддів щодо вирішення цього майнового питання за відсутності відповідних приписів у Статуті Товариства, а також про те, що дуже часто здійснивши розрахунок з учасником, що вийшов з Товариства, на підставі розрахунку, наведеного в судовому рішенні Товариство залишається один на один зі своїми кредиторами та без достатньої кількості майна та коштів, щоб повністю відповідати по вказаних боргах. З іншої сторони Учасник, що виходить також виступає заручником невпевненості у розмірі своїх майнових претензій до Товариства, що породжує корпоративні конфлікти, наслідком яких є тривалі судові тяганини.

Так наприклад в Постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2004 р. в справі N 5/252 за позовом ЗАТ "Горохівський сільський будівельний комбінат" до ТОВ "Українсько-німецька компанія "Укртермбуд" про стягнення 475074 грн., було встановлено, що «…якщо учасник товариства не згоден з розміром дійсної вартості його частки, визначеним товариством, суд повинен перевірити обґрунтованість його доводів, а також заперечень товариства на підставі представлених сторонами доказів, передбачених цивільним процесуальним та господарським процесуальним законодавством, як то висновків проведеної по справі судової експертизи.

Так, встановивши різність підходів сторін до визначення вартості майна підприємства, господарський суд не позбавлений можливості в порядку, встановленому ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, призначити відповідну експертизу для з'ясування вказаного питання…».

Відповідно до постанови ВГСУ від 10.04.2007 р. у справі № 2-1157/1-2004 за позовом [...] до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарка" встановлено, що «…задовольняючи заявлені вимоги щодо компенсації частки у майні товариства, суд першої інстанції та, залишаючи без змін, рішення суду у цій частині, апеляційна інстанція виходили з того, що позивачка вказала у уточненні позовних вимог, що вартість її частки у майні товариства становить 17684,04 грн. При цьому, у резолютивній частині рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, зазначено, що відшкодовується саме частка позивачки у статутному фонді товариства.

Разом з тим, судами не прийнято до уваги те, що, відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", учаснику, який виходить, виплачується не вартість частки засновника у статутному фонді товариства, а вартість частки у майні товариства, пропорційно його частці у статутному фонді.

При цьому, в уточненні до позовної заяви, позивачка вказувала на неможливість визначення дійсної вартості майна товариства і просила суд призначити відповідну судову експертизу. Зазначене клопотання відхилено судом першої інстанції відповідно до ухвали від 09.11.2004 р. Відмовляючи у задоволені заявленого клопотання, суд виходив з того, що воно є передчасним, однак, у подальшому таке питання ним не вирішувалось, хоча, як вбачається з протоколів судових засідань, представник позивача продовжував наголошувати на необхідності її проведення та неможливості визначення вартості частки позивачки у майні товариства без проведення такої експертизи.

Між тим, встановлення вартості частки позивачки у майні товариства неможливо без визначення вартості майна товариства і потребує спеціальних знань та витребування додаткових доказів. Отже, не з'ясувавши зазначену обставину, яка входить до предмету доказування у даній справі, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права…»

Наслідком розгляду вказаних справ та неоднакового застосування судами норм матеріального права є повернення справ на новий розгляд, судова тяганина та зіпсовані нерви, як учасника, що виходить так і учасників товариства, які залишаються.

Слід відзначити, що в низці країни колишнього Радянського Союзу правотворча діяльність в терені регулювання корпоративних відносин і, зокрема, встановлення порядку розрахунку з учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю врегульовано на законодавчому рівні. Так в законі Російської Федерації «Про товариства з обмеженою відповідальністю» норма про порядок розрахунку з учасником Товариства з обмеженою відповідальністю є імперативною. Відповідно до частини другої ст. 26 Федерального Закону Російської Федерації «Про товариства з обмеженою відповідальністю», товариство зобов’язане виплатити учаснику товариства, який подав заяву про вихід з товариства, дійсну вартість його частки, яка визначається на підставі бухгалтерської звітності товариства за рік, протягом якого була подана заява про вихід з товариства, або за згодою учасника товариства виплатити йому в натурі майно такої ж вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 14 того ж Федерального Закону: Дійсна вартість частки учасника товариства відповідає частині вартості чистих активів товариства, пропорційної розміру його частки.

Згідно ч.3 ст. 20 Федерального Закону: Вартість чистих активів товариства визначається в порядку встановленому федеральним законом та виданими у відповідності з ним нормативними актами.

Отже нормами вказаного федерального закону встановлено 2 основних принципи визначення суми, яка підлягає виплаті учаснику товариства, який виходить. Перший принцип – для розрахунку береться дійсна вартість майна, тобто вартість майна встановлена відповідно до його реальної ринкової вартості на момент виходу учасника з Товариства. Другий принцип – до розрахунку береться вартість так названих «чистих активів» Товариства з обмеженою відповідальністю.

Слід одразу зазначити, що термін «чисті активи» ані в російському, ані в українському законі про господарські товариства в контексті порядку їх обчислення щодо товариства з обмеженою відповідальністю не визначений. В той же час статтею 144 ЦК України встановлена вимога до Товариства з обмеженою відповідальністю зменшувати розмір статутного капіталу, якщо останній перевищує вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю, встановлену на кінець фінансового року. Аналогічні вимоги ЦК України встановлю і для акціонерного товариства.

В листі Міністерства фінансів РФ від 29.10.2007 N 03-03-06/1/737, зазначено, що з огляду на те, що федеральним законом вартість чистих активів ТОВ не встановлена, на думку фахівців Мінфіну, товариства з обмеженою відповідальністю також можуть керуватися спільним Наказом Мінфіну Росії й ФКЦП Росії від 29.01.2003 N 10н, 03-6/пз «Про затвердження Порядку оцінки вартості чистих активів акціонерних товариств».

Відповідно до Порядку оцінки вартості чистих активів акціонерних товариств, затвердженого Наказом Міністерства фінансів Російської Федерації N 10н та Федеральної комісії з ринку цінних паперів N 03-6/пз від 29 січня 2003 року (надалі – Порядок): Під вартістю чистих активів акціонерного товариства розуміється величина, яка визначається шляхом вирахування із суми активів акціонерного товариства, що приймаються до розрахунку, суми його пасивів, що приймаються до розрахунку. Для оцінки вартості чистих активів акціонерного товариства складається розрахунок за даними бухгалтерської звітності.

До складу активів, що приймаються до розрахунку, включаються:
- необоротні активи: (нематеріальні активи, основні засоби, незавершене будівництво, дохідні вкладення в матеріальні цінності, довгострокові фінансові вкладення, інші необоротні активи);
- оборотні активи, (запаси, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, кошти, інші оборотні активи), за винятком вартості в розмірі фактичних витрат на викуп власних акцій, викуплених акціонерним товариством в акціонерів для їх наступного перепродажу або анулювання, і заборгованості учасників (засновників) по внесках до статутного капіталу.

До складу пасивів прийнятих до розрахунку, включаються:
- довгострокові зобов'язання по позиках і кредитам та інші довгострокові зобов'язання;
- короткострокові зобов'язання по позиках і кредитам;
- кредиторська заборгованість;
- заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;
- резерви майбутніх видатків;
- інші короткострокові зобов'язання.

За аналогічним принципом ми вважаємо, що задля оцінки вартості чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю в Україні слід керуватися Методичними рекомендаціями щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств, схваленими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 листопада 2004 р. N 485 (далі – Методичні рекомендації).

Так відповідно до Методичних рекомендацій: Під вартістю чистих активів акціонерного товариства (далі - АТ) розуміється величина, яка визначається шляхом вирахування із суми активів, прийнятих до розрахунку, суми його зобов'язань, прийнятих до розрахунку.

Для визначення вартості чистих активів складається розрахунок за даними бухгалтерської звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. N 87 зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. N 396/3689.

До складу активів, які приймаються до розрахунку, включаються:
- Необоротні активи (код рядка балансу - форма 1, далі - р.): нематеріальні активи (залишкова вартість), незавершене будівництво; основні засоби (залишкова вартість); довгострокові фінансові інвестиції; інші фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; інші необоротні активи, включаючи відстрочені податкові активи
- Оборотні активи (розділ 2 балансу): запаси; векселі одержані; дебіторська заборгованість; поточні фінансові зобов'язання; грошові кошти; інші оборотні активи
- Витрати майбутніх періодів

До складу зобов'язань, що приймаються до розрахунку, включаються:
- Довгострокові зобов'язання
- Поточні зобов'язання, в т. ч. (короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; видані векселі; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів, з бюджетом з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання);
- Забезпечення наступних виплат і платежів
- Доходи майбутніх періодів.

Тобто, з наведеного очевидно, що формула обчислення вартості чистих активів господарських товариств є загально прийнятною та є відображенням фінансового становища підприємства, дзеркалом його платоспроможності. В свою чергу врахування під час визначення вартості частки у майні Товариства з обмеженою відповідальністю, що належить учаснику, який виходить з Товариства, саме вартості чистих активів враховує інтереси Товариства, його кредиторів, інших учасників Товариства, та є справедливим відображенням основної засади цивільного права, зазначеної у статті 319 Цивільного кодексу України про те що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Однак, в той же час, використання показників бухгалтерської звітності без проведення переоцінки основних фондів товариства при визначенні вартості чистих активів є не досить коректним в даному випадку.

Як вбачається з наведеного нижче прикладу, балансова вартість активів товариства не завжди, а в умовах сьогодення можна говорити про те, що у більшості товариств, які діють на території України, балансова вартість активів не відповідає дійсній (ринковій) вартості вказаних активів. А тому використання при обрахунку вартості частки майна товариства, яка має бути виплачена учаснику, що виходить, не лише не доречно використовувати дані бухгалтерської звітності без переоцінки основних фондів, але і ризиковано для учасника, що виходить.

Так наприклад відповідно до п.п. 64, 65 Рішення Європейського суду з прав людини (Справедлива сатисфакція) у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України, було встановлено, що Суд враховує аргумент заявника, згідно з яким балансова вартість активів "Совтрансавто-Луганськ" є далекою від того, щоб відповідати реальній вартості активів або, інакше кажучи, ринковій вартості. Крім того, Суд вважає малоймовірним, з огляду на загальну кількість майна "Совтрансавто-Луганськ" станом на відповідну дату, щоб балансова вартість була правильною, оскільки йдеться про рентабельне підприємство.

Дані балансу не завжди є сталими та прогнозованими. Так наприклад дані, щодо дебіторської чи кредиторської заборгованості товариства є сталими, і можуть використовуватися при розрахунку вартості чистих активів. Однак є інші активи товариства, такі як наприклад, основні фонди (об’єкти нерухомості, транспортні засоби, машини обладнання та ін.). Відповідно до діючого в Україні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92, основні засоби обліковуються на балансі товариства за первісною вартістю, тобто за їх вартістю, визначеною на момент внесення до статутного фонду товариства або на момент придбання вказаних засобів товариством, чи на момент їх створення. При цьому в подальшому на вказану вартість основних засобів нараховується знос, що призводить до поступового зменшення балансової вартості основних фондів.

В той час, коли балансова вартість таких основних засобів, як будівлі, капітальні споруди та інші об’єкти зменшується, ринкові ціни на вказані об’єкти з року в рік різко зростають. І якщо наприклад учасник товариства десять років тому, при його створенні вніс до статутного фонду товариства будівлю, то на даний момент її балансова вартість є мізерною, в порівнянні з нинішніми ринковими цінами на вказані об’єкти. Тому при виході з товариства він не матиме можливості отримати справедливу вартість майна товариства, на яку він міг би розраховувати при ринковій оцінці вказаних об’єктів.

Відповідно до п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

В даному випадку Мінфін надає право товариствам самостійно проводити переоцінку основних засобів, але вказана норма не встановлює обов’язковості вказаних дій. А тому учасникам товариства, при його створенні варто врахувати вищенаведене і закласти до положень статуту товариства норму, яка б робила обов’язковою переоцінку основних засобів товариства за ринковою вартістю, на момент виходу будь-якого з учасників з товариства, з метою захисту прав самих же учасників, при можливому майбутньому виході зі складу учасників товариства.

Для визначення справедливої вартості основних засобів доречно взяти визначення ринкової вартості, яке наведено в п. 3 Національного стандарту №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", відповідно до якого, ринкова вартість, це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

При проведенні переоцінки основних фондів законодавство передбачає, що вказана оцінка повинна проводитися незалежними суб’єктами оціночної діяльності. Так відповідно до ч.1 та 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: Оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Врахувавши все вищевикладене достатньо незначної деталізації окремих положень статуту Товариства, що в подальшому позбавить учасників товариства від головного болю та тривалої судової тяганини. Саме тому, адвокатами Юридичної фірми «ЮСТ Україна» було розроблено типовий проект статуту Товариства з обмеженою відповідальністю, використання якого при створенні суб’єктів господарювання з вказаною організаційно-правовою формою спростить в подальшому процедуру виходу з товариства та збереже час та нервові клітини усіх учасників товариства.

Крім того, варто зазначити, що суб’єкти законотворчої діяльності вже зробили певні кроки в напрямку законодавчого врегулювання діяльності господарських товариств. Так 15.02.2007 року в Верховній Раді України був зареєстрований проект Закону України «Про акціонерні товариства» №3177. Але на даний момент правового регулювання спеціальним законом потребує також і діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, як це було зроблено в Російській Федерації.




повернутися до списку